Ми не можемо не згадати про
пам’ятку культури, яка була побудована на честь доньки Петра І Єлизавети, яка
двічі приїздила до Глухова. Це Київська брама або ворота. Пам'ятка
зазнала руйнувань під час Другої світової війни. Реставраційні
роботи - в 1957-59 р.р.
Не можна не згадати
архітектурну споруду Водогінну Башту, яка була споруджена в 1927-28р.р., у
зв’язку з влаштуванням водогону в Глухові. Автора проекту не встановлено,
збудовано силами місцевих будівельних організацій. Вежа розташована в центрі
міста, на найвищій відмітці в межах міського центру. Її добре видно з дальніх
видових точок. Загальна висота башти 41 м.
Миколаївська церква.
На центральній площі, де відбувалися ради, за
замовленням Глухівського сотника Федоровича у 1693 р. побудовано кам'яну
Миколаївську церкву, котра до 1784 р. була головною громадською спорудою
України, перед нею відбувалися козацькі ради, тут обирали
гетьманів, тут же їх і проклинали. Зодчий цієї чудової споруди —
Матвій Єфимов, керівник артілі будівничих майстрів.
Історичну цінність представляє Чоловіча гімназія.
Збудовано
у 1880-х рр. Як корпус (навчальний) Глухівської 4-х класної, а потім : 4 класної чоловічої прогімназії,
створеної на базі повітового училища. 1889 р. перетворено на повну 8-класну гімназію. Автор проекту, вірогідно,
П.Шлейфер. У 1880-92 рр. Збудовано
пансіон для гімназистів. Гімназія була визначним культурним осередком краю, навіть мала свій симфонічний оркестр. Тут
навчалися художник Г.Нарбут, поет В.Нарбут, письменник Ю.Смолич,
мистецтвознавець Ф. Ернст, археолог
М.Ернст, історик В.Романовський, правник М.Василенко, композитор Ю.Шапорін.
Будинок Бештака.
Будинок
споруджено на поч. 19 ст. після знесення валів Глухівської фортеці, коли на їх місці утворилася Базарна Площа.
Мурований будинок, первісне був одноповерховим
і мав торгівельну функцію. У 2-й половині 19 ст. надбудовано другий поверх: закладено відкриту аркаду першого
поверху. На поч. 20 ст. будинок належав Андрієві Бештаку. На першому поверсі
було 4 магазини, кожен з окремим входом
з Румянцевської площі, а на 2-му поверсі 27 жовтня 1908 р. було відкрито один з
перших в Глухові кінематограф "Ілюзія", власником якого була дружина
надвірного радника Віра Конашевич з Чернігова.
Глухівський учительський
інститут.
Велику історичну цінність
представляє Глухівський учительський інститут, як комплекс. Комплекс складається із трьох будівель,
збудованих в різний час. Інститут з трирічним
терміном навчання засновано 1874 р. і першим його директором став учень К.Д.Ушинського А.В.Білявський. Під інститут
було відведено мурований двоповерховий будинок, споруджений у 1-й половині XIX
ст., пристосований до нових потреб і добудований з лицевої сторони за
проектом архіт. П.Шлейфера у 1874-76 рр. У 1878-79 рр. Над
тиловою частиною старого будинку надбудовано третій
поверх. У 1903-1904 рр. Інститут розширено добудовою до тильної частини корпусу.
Тут отримали вищу освіту кінорежисер О.Довженко,
письменники Степан Васильченко і С. Сергієв-Ценський.
Дитячий притулок ім. М. Терещенка
Будинок споруджено 1872 р. коштом Глухівського
міського голови Миколи Артемовича Терещенка для розміщення сирітського
притулку. Автора проекту не встановлено.
Садиба Неплюєвих.
Будинок споруджено у 1-й третині 19 ст. поміщиком
І.Неплюєвим, нащадком правителя Малоросії часів імператриці Анни
Іоанівни).
Перебудовано в 1860-х роках за М.І.Неплюєва. (З будинком
пов'язано життя і діяльність педагога, філософа ф громадського діяча
М.М.Неплюєва (1851-1908), організатора Хрестовоздвиженського трудового братства
на Глухівщині). Тут зберігалася його колекція старовинних меблів та
творів мистецтва, 1960 р - вперше організовано виставку графічних творів
Григорія Нарбута.